Словарь української мови (1924)/убігати

by Борис Грінченко

◀ убиясник

Словарь української мови Борис Грінченко У убігати

убіж ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Убіга́ти, га́ю, єш, сов. в. убі́гти, жу́, жи́ш, гл. 1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась. Чуб. 2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає. 3) Пробѣгать, пробѣжать. П'ятьсот верст убігли. Рудч. Ск. I. 72. 4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. I. 52.