Словарь української мови
Борис Грінченко
У
ублагати
Берлін: Українське слово, 1924

Ублага́ти, га́ю, єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала. Шевч. 260.