Словарь української мови (1924)/тікати

by Борис Грінченко

◀ тікання

Словарь української мови Борис Грінченко Т тікати

тікатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Бѣжать, убѣгать. Тікають не від калача, а від бича. Шейк. 2) Тікай! Уходи, прочь! А тікай, бо мені сюди треба. Полт. у. Геть, тікай собі! Полт. г. Тікай з моїх очей! Стор. М. Пр. 35.

Ті́кати, каю, єш, гл. Бѣгать ті́чкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються. Васильк. у.