Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тятива
Берлін: Українське слово, 1924

Тятива́, ви́, ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58.