Словарь української мови (1924)/тямовитий

by Борис Грінченко

◀ тямкий

Словарь української мови Борис Грінченко Т тямовитий

тямок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тямови́тий, а, е. Понятливый. Він тямить силу у письмі, у лічбі; нема що казать — хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір'ї. Васильк. у.