Словарь української мови (1924)/тямитися
◀ тямити | Словарь української мови Т тямитися |
тямки ▶ |
|
Тя́митися, млюся, мишся, гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. НП. 363.