Словарь української мови (1924)/тяма

by Борис Грінченко

◀ тякнути

Словарь української мови Борис Грінченко Т тяма

тямити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тя́ма, ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Лебед. у. Має тяму до римарства. Борз. у. Не при тя́мі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі. МВ. (О. 1862. I. 103).