Словарь української мови (1924)/тяг

by Борис Грінченко

◀ тябричити

Словарь української мови Борис Грінченко Т тяг

тяга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тяг, гу, м. 1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема. 2) Тя́гу да́ти. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. I. 5. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174.