Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тучний
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́чний, а, е. 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239.

Тучни́й, а́, е́. Грозовый. Тучни́й дощ. Сильный, но кратковременный дождь съ грозою. Ой ідуть дощі усе тучнії. Грин. III. 637.