Словарь української мови (1924)/турчати
| ◀ турунчук | Словарь української мови Т турчати |
турченя ▶ |
|
Турча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.
| ◀ турунчук | Словарь української мови Борис Грінченко Т турчати |
турченя ▶ |
|
Словарь української мови — Т
турчати
Борис Грінченко
1924
Турча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.