Словарь української мови (1924)/туриця

by Борис Грінченко

◀ туритися

Словарь української мови Борис Грінченко Т туриця

турище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тури́ця, ці, ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. 3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленіи. Волч. у. (Лобод.). 4) Раст. а) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.