Словарь української мови (1924)/тур

by Борис Грінченко

◀ тупцяти

Словарь української мови Борис Грінченко Т тур

туралий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тур, ра, м. 1) Туръ, Bos primigenius. КС. 1887. I. 65—90. Ном. № 5296. На лощині пасеться стадо турів. К. Оп. Так замерзло, хоч тури гони. Ном. Грім такий, що хоч тури гони, так не почують. Ном. № 562. 2) Жукъ-олень, Lucanus Servus. Вх. Пч. I. 6. 3) Ту́ра да́ти. Говорится о плотахъ, когда съ разбѣга ударятся о берегъ. Канев. у. 4) Тур-царь. Турецкій царь. Гол. II. 30.