Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тупотня
Берлін: Українське слово, 1924

Тупотня́, ні́, ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.