Словарь української мови (1924)/тулуб
| ◀ туловатися | Словарь української мови Т тулуб |
тулубастий ▶ |
|
Ту́луб, ба, м. Туловище. Борз. у. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. Лукаш. 69. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Г. Барв. 55. Ум. Тулубе́ць.