Словарь української мови (1924)/тулитися
| ◀ тулити | Словарь української мови Т тулитися |
тулійка ▶ |
|
Тули́тися, лю́ся, лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Стор. М. Пр. 82. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Гліб. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій. К. ХП. 73.