Словарь української мови (1924)/тузатися
| ◀ тузати | Словарь української мови Т тузатися |
тузінь ▶ |
|
Ту́затися, заюся, єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мєні віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Грин. II. 179. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Св. Л. 42. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було. Павлогр. у.