Словарь української мови (1924)/туго
| ◀ тугісінько | Словарь української мови Т туго |
туговка ▶ |
|
Ту́го, нар. Туго. Дитина сповита, та й не туго й новенькою свитиною вкрита. Шевч. Ум. Туге́нько, туге́сенько. Сідлай мене тугенько. Мнж. 34.
| ◀ тугісінько | Словарь української мови Борис Грінченко Т туго |
туговка ▶ |
|
Словарь української мови — Т
туго
Борис Грінченко
1924
Ту́го, нар. Туго. Дитина сповита, та й не туго й новенькою свитиною вкрита. Шевч. Ум. Туге́нько, туге́сенько. Сідлай мене тугенько. Мнж. 34.