Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
труїти
Берлін: Українське слово, 1924

Труї́ти, трую́, їш, гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у.