Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
труп
Берлін: Українське слово, 1924

I. Труп, пу, м. Трупъ. О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. Не вискочив Нечаїв кінь із ляцького трупу. Лукаш. 110. Тру́пом ста́ти. Умереть, околѣть. Щоб трупом став до вечора, коли неправду кажу. НВолын. у.

II. Труп, меж. Крикъ ворона. Вх. Уг. 271.