Словарь української мови (1924)/трубити

by Борис Грінченко

◀ трубета

Словарь української мови Борис Грінченко Т трубити

трубка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Труби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Трубить, играть на трубѣ. З голоду в кулак трубили. Котл. Ен. 2) Громко лаять? Перед весіллям пси труб'ят, а кури сумуют. Фр. Пр. 151. 3) Разглашать. Бог не трубить, коли чоловіка губить. Ном. № 54. 4) Много ѣсть. Ном. № 12210.