Словарь української мови (1924)/троян

by Борис Грінченко

◀ трояково

Словарь української мови Борис Грінченко Т троян

троянда ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Троя́н, на́, м. 1) Отецъ, имѣющій трехъ близнецовъ. Черк. у. 2) Тройка (лошадей). Максим подарував Чіпці троян добрих коней. Мир. ХРВ. 342. 3) Родъ танца. Пустилась трояна, приспівуючи. Г. Барв. 45. 4) Раст. Trifolium pratense L. ЗЮЗО. I. 139.

II. Троя́н, на́, м. = Трійка. Вх. Зн. 71.