Словарь української мови (1924)/трощити
| ◀ троща | Словарь української мови Т трощити |
троюда ▶ |
|
Трощи́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. М. Пр. 18.