Словарь української мови (1924)/тринпіль
| ◀ триння | Словарь української мови Т тринпіль |
тринпуль ▶ |
|
Три́нпіль, и три́нпуль, ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она виситъ на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.