Словарь української мови (1924)/трахтувати

by Борис Грінченко

◀ трахтування

Словарь української мови Борис Грінченко Т трахтувати

трахтуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Трахтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) = Трактувати. 2) Разсуждать, разговаривать; судить, осуждать. Це видно про мене трахтують, видно про мою землю Грицько замишляє. Мир. Пов. I. 154. Я ж думала, воріженьки шо сплять і не чують, — вони ж мене молодую судять і трахтують. Грин. III. 190.