Словарь української мови (1924)/тратити

by Борис Грінченко

◀ тра-та-та!

Словарь української мови Борис Грінченко Т тратити

тратитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тра́тити, чу, тиш, гл. 1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Шейк. Що тобі у руки не дай, усе тратиш. Канев. у. 2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Чуб. V. 1. Служба вільность тратить. Ном. 3) Казнить, лишать жизни. Гн. I. 57. Вдовин-синонька тратити гадають. Гол. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила. Гн. II. 127.