Словарь української мови (1924)/торговиця
◀ торговий | Словарь української мови Т торговиця |
торгування ▶ |
|
Торго́виця, ці, ж. 1) Мѣсто, гдѣ происходитъ торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. О. 1861. VI. 76. На торговиці не було його биків. Каменец. у. 2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Каменец. у. Нема торговиці без жидівської головиці. Шейк.