Словарь української мови (1924)/торба
| ◀ торавий | Словарь української мови Т торба |
торбака ▶ |
|
То́рба, би, ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Пи́сана то́рба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк. 2) Шкірана́ то́рба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу. Шейк. 3) О женщинѣ: распутная. Шух. I. 34. Ум. То́рбонька, то́рбочка, торбе́шка.