Словарь української мови (1924)/толочний
◀ толочити | Словарь української мови Т толочний |
толуб ▶ |
|
Толо́чний, а, е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле. Лебед. у. 2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми. Сим. 207.