Словарь української мови (1924)/толок
| ◀ толовірство | Словарь української мови Т толок |
толока ▶ |
|
То́лок, ка, м. 1) = Толк = Товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. Ви́пасти, спа́сти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г. 2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міус. окр.