Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
товкущий
Берлін: Українське слово, 1924

Товку́щий, а, е. Неусыпно трудящійся, хлопочущій. То чоловік товкущий, чом у його не буде? Черк. у. Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща. Мкр. Н. 12.