Словарь української мови (1924)/тичина
◀ тичба | Словарь української мови Т тичина |
тичити ▶ |
|
Тичи́на, ни, ж. = Тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 484. Ум. Тичи́нка, тичи́нонька, тичи́ночка.