Словарь української мови (1924)/тихо
| ◀ тихнути | Словарь української мови Т тихо |
тиховід ▶ |
|
Ти́хо, нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихе́нько, тихе́сенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч.