Словарь української мови (1924)/тирчак

by Борис Грінченко

◀ тирч

Словарь української мови Борис Грінченко Т тирчак

тирчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тирча́к, ка́, м. 1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. I. 112. 2) = Тирч. Вх. Лем. 473. 3) Пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271.