Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тирса
Берлін: Українське слово, 1924

Ти́рса, си, ж. 1) Древесные опилки. Вас. 211. 2) Раст. Ковыль, Stipa capillata L. Анн. 344. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла. Шевч.