Словарь української мови (1924)/тинутися
| ◀ тинок | Словарь української мови Т тинутися |
тинфа ▶ |
|
Тину́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Удариться. Дивись на дитину, а то як тинеться, то ще лоба розіб'є. Черк. у. 2) преимущ. безл. Случиться. Левч. 149, 114. Все оттак заведуться ласкавими словами одно 'дного шпигати. Тинеться инша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить. МВ. II. 82.