Словарь української мови (1924)/теслиця
| ◀ теслик | Словарь української мови Т теслиця |
тесло ▶ |
|
Тесли́ця, ці, ж. 1) Родъ рѣзца, которымъ вырѣзываютъ деревянныя ложки. Вх. Зн. 69. Большихъ размѣровъ — для выглаживанія внутренности корыта, уже выдолбленнаго. Шух. I. 249. 2) Плотничій топоръ. Вх. Зн. 69.