Словарь української мови (1924)/терти

by Борис Грінченко

◀ тертак

Словарь української мови Борис Грінченко Т терти

тертися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Те́рти, тру, треш, гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Луб. Терти табаку. Шейк. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. Рудч. Ск. II. 75. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. Чуб. I. 251. Дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре. Ном. № 8208.