Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
терпець
Берлін: Українське слово, 1924

Терпе́ць, пцю́, м. Терпѣніе. Еге! терпи, — що терпець увірвався. Чуб. 1. 297. Багач не має терпцю, приходит знову і знову. Гн. II. 28.