Словарь української мови (1924)/темний
| ◀ темляк | Словарь української мови Т темний |
темник ▶ |
|
Те́мний, а, е. 1) Темный. Темна нічка да й невидная. Нп. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20. 3) Невѣжественный, непросвѣщенный. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. — на письмо́. Неграмотный. Був один дуже старий чоловік з простого люду, хоч темний на письмо, да дуже розумний. О. 1862. X. 1. 4) Неясный, непонятный. Прислухавсь я пильно до притчі, не буде вона в мене темна. К. Псал. 114. Ум. Темне́нький, темне́сенький. Окриє нас нічка темненька. Лукаш.