Словарь української мови (1924)/таранчити

by Борис Грінченко

◀ тарануха

Словарь української мови Борис Грінченко Т таранчити

таранька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тара́нчити, чу, чиш, гл. Терзать. Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).