Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тамувати
Берлін: Українське слово, 1924

Тамува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Останавливать, удерживать. Кровцю тамовали. Гол. I. 93. Тиха вода греблю рве, а бистра тамує. Ном. № 3030.