Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сіва
Берлін: Українське слово, 1924

Сіва́, ви́, ж. 1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою. 2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.