Словарь української мови
Борис Грінченко
С
схибнути
Берлін: Українське слово, 1924

Схибну́ти, бну́, не́ш, гл. 1) = Схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую: котрась мене схибнула за плече. Г. Барв. 67. 2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать. Черк. у.