Словарь української мови (1924)/схибити
| ◀ схватитися | Словарь української мови С схибити |
схибитися ▶ |
|
Схи́бити, блю, биш, гл. 1) Уклониться въ сторону, пошатнуться. 2) Промахнуться. Не схибить стріляючи. Стор. М. Пр. 131. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. 3) Неудаться, выйти неудачнымъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у.