Словарь української мови (1924)/сучитися

by Борис Грінченко

◀ сучити

Словарь української мови Борис Грінченко С сучитися

сучище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сучи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Зміев. у. Чого воно, оця невіра, сучеться? Рудч. Ск. II. 206.