Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сучитися
Берлін: Українське слово, 1924

Сучи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Зміев. у. Чого воно, оця невіра, сучеться? Рудч. Ск. II. 206.