Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сутяжно
Берлін: Українське слово, 1924

Сутя́жно, нар. = Сутужно. АД. I. 199. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном. Г. Барв. 507. Сутяжно в чужій чужині, на чужій стороні без порядку погибати. Нп.