Словарь української мови (1924)/сутяжно
| ◀ сутужно | Словарь української мови С сутяжно |
сухарець ▶ |
|
Сутя́жно, нар. = Сутужно. АД. I. 199. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном. Г. Барв. 507. Сутяжно в чужій чужині, на чужій стороні без порядку погибати. Нп.