Словарь української мови (1924)/супитися

by Борис Грінченко

◀ супити

Словарь української мови Борис Грінченко С супитися

супіскуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Су́питися, плюся, пишся, гл. Хмуриться. Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. Левиц. Пов. 347. А стара супиться та бурчить. МВ. (О. 1862. III. 45).