Словарь української мови (1924)/сунутися

by Борис Грінченко

◀ сунути

Словарь української мови Борис Грінченко С сунутися

суньголов ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Су́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Соваться. Не питаючи броду, не сунься у воду. Ном. 2) Медленно двигаться, надвигаться. Стрічкою сунулись козаки. Стор. М. Пр. 124.

Суну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Броситься, ринуться. Сунулись тії тури в пущу, так і виваляли дерево; а князь за ними знай пускає стрілку за стрілкою. К. (ЗОЮР. II. 204). Він до челяді сунеться, — і челядь пропала. Шевч. II. 28.