Словарь української мови (1924)/сумувати

by Борис Грінченко

◀ сумування

Словарь української мови Борис Грінченко С сумувати

сумуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сумува́ти, му́ю, єш, гл. Печалиться, грустить. Мет. 158. Сумуючи, частенько плакав. Кв. На тім степу скрізь могили стоять та сумують. Шевч. Зроду так гірко не плакала, не сумувала таким тяжким сумом. Г. Барв. 144.