Словарь української мови (1924)/сумежно
| ◀ сумежність | Словарь української мови С сумежно |
сумета ▶ |
|
Суме́жно, сумі́жно, нар. 1) = Суміж. Жили собі суміжно два брати. Грин. I. 299. 2) Взаимно. Бились сумежно. НВолын. у.
| ◀ сумежність | Словарь української мови Борис Грінченко С сумежно |
сумета ▶ |
|
Словарь української мови — С
сумежно
Борис Грінченко
1924
Суме́жно, сумі́жно, нар. 1) = Суміж. Жили собі суміжно два брати. Грин. I. 299. 2) Взаимно. Бились сумежно. НВолын. у.